Державний департамент США
Офіс речника
Інформаційний бюлетень
20 січня 2022 року
Протягом багатьох років Росія фабрикувала набір хибних наративів, які її екосистема дезінформації та пропаганди наполегливо впроваджує у глобальне інформаційне середовище. Ці наративи діють як шаблон, який дозволяє Кремлю коригувати ці наративи з однією послідовністю – повною зневагою до правди, тоді як Кремль формує інформаційне середовище для підтримки своїх політичних цілей.
Російські військові та розвідувальні структури займаються цією діяльністю в рамках російської екосистеми дезінформації та пропаганди, включаючи зловмисні операції в соціальних мережах, використання відкритих і прихованих підставних інтернет-ЗМІ, інфіковані дезінформацією телевізійні та радіопрограми, проведення конференцій, які мають на меті змусити учасників повірити в те, що Україна, а не Росія, винна у посиленні напруженості в регіоні, а також у використанні кібератак для підриву діяльності засобів масової інформації та проведення кібератак та операцій розкриття даних.
Ось п’ять основних тем російської дезінформації, які Кремль намагається коригувати в спробі наповнити інформаційне середовище хибними наративами про свої дії в Україні.
Тема №1: “Росія – безневинна жертва”
Російські урядовці хибно зображають Росію як вічну жертву, а її агресивні дії – як вимушену відповідь на передбачувані дії Сполучених Штатів та наших демократичних союзників та партнерів. Щоб підкріпити ці твердження, Росія звертається до одного зі своїх улюблених ярликів, щоб спробувати завдати удару у відповідь: “русофобія.” Після вторгнення в Україну в 2014 році російська влада і підконтрольні державі дезінформаційні ЗМІ почали звинувачувати всіх, хто ставить під сумнів дії Росії, у тому, що вони є ксенофобами-русофобами.
Наприклад, Росія стверджує, що негативна реакція міжнародної спільноти на її вторгнення в незалежну країну була викликана просто тим, що люди бояться і ненавидять Росію. Згідно з наведеною нижче діаграмою, русофобія не викликала серйозного занепокоєння у Міністерства закордонних справ Росії або дезінформаційних ЗМІ, що фінансуються державою, доти, доки російські військові не вторглися в Україну. Твердження про “русофобію” проглядаються в цілій низці тем і використовуються щоразу, коли Уряд Росії хоче зобразити собе жертвою, тоді як насправді вона є агресором.
Діаграма, що показує згадування слів “русофобія” та “русофоб” Міністерством закордонних справ Росії, Sputnik та RT, 2001-2017 рр. (Джерело: DFRLab)
Тема №2: Історичний ревізіонізм
Коли історія не відповідає політичним цілям Кремля, російські урядовці та їхні маріонетки заперечують історичні події або спотворюють історичні наративи, щоб показати Росію у більш вигідному світлі, що грає на руку її внутрішньому та геополітичному порядку денному. Наприклад, пакт про ненапад 1939 між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною, також відомий як пакт Молотова-Ріббентропа, який спровокував Другу світову війну, політично незручний для путінського режиму. У 2020 році, намагаючись мінімізувати та раціоналізувати рішення Сталіна стати союзником Гітлера, Путін опублікував спотворену версію початку Другої світової війни, применшивши роль СРСР та переклавши провину за війну на інші країни. Росія часто заходить ще далі, називаючи тих, хто не згоден з її викривленою версією історії, нацистами чи прихильниками нацизму.
Кремль застосовує цю формулу і до історії української державності, поведінки НАТО під час розпаду СРСР, радянської пенітенціарної системи ГУЛАГ, голоду в Україні, відомому як Голодомор, та багатьох інших подій, коли історичні дії Кремля не служать на руку його поточним політичним цілям.
Тема №3: “Крах західної цивілізації неминучий”
Росія розповсюджує хибне твердження про те, що західна цивілізація руйнується і відхилилася від “традиційних цінностей,” тому що вона працює над забезпеченням безпеки та рівності ЛГБТК+ та просуває такі концепції, як рівність жінок і мультикультуралізм. Загибель західної цивілізації – одне із найстаріших російських дезінформаційних наративів: твердження про “загниваючий Захід” документуються з 19-го століття.
Цей дезінформаційний наратив, заснований на “цінностях,” використовує певні поняття, такі як “традиції,” “сімейні цінності” та “духовність”. Росія стверджує, що вона є оплотом так званих “традиційних цінностей” і гендерних ролей і служить моральною противагою “декадентству” США та країн Заходу. Наприклад, Президент Путін заявив, що Захід практично скасував поняття “мати” та “батько,” замінивши їх на “батько 1 і 2”, а Міністр закордонних справ Лавров написав, що західних дітей “вчать у школі, що Ісус Христос був бісексуалом” .
Тема № 4: “Народні рухи – це спонсоровані США “кольорові революції”
Кремлю важко погодитися з тим, що всі люди повинні користуватись правом людини на свободу вираження поглядів, і що уряд має бути підзвітний своєму народу. Росія звинуватила Сполучені Штати у підбурюванні до повстань, у підготовці “кольорових революцій” у Грузії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Україні, а також по всьому Близькому Сходу та Африці. Якщо народний рух виступає за демократію та реформи і не відповідає геополітичним інтересам Росії, Кремль часто критикує його легітимність і стверджує, що за ним таємно стоять Сполучені Штати. Ці безпідставні звинувачення часто спрямовані проти місцевих та міжнародних організацій громадянського суспільства, а також незалежних ЗМІ, які викривають порушення прав людини та корупцію. Кремль намагається заперечувати, що у сусідніх країнах є свобода дій, гідність і незалежність у прагненні відстоювати свої права, які Кремль заперечує громадянам Росії.
Тема №5: Реальність така, якою її хоче бачити Кремль
Кремль часто намагається створити безліч хибних реалій та внести безлад в інформаційне середовище, коли правда не відповідає їх інтересам. Часто навмисне вводячи в оману, російські офіційні особи висувають аргументи, покликані спробувати перекласти провину з російського уряду, навіть якщо деякі наративи суперечать одна одній. Проте згодом, уявлення кількох суперечливих розповідей може саме собою стати методом, призначеним до створення плутанини і для запобігання відповіді. Інші елементи російської дезінформаційної та пропагандистської екосистеми, такі як зловживання дезінформаційними ЗМІ, котрі фінансуються державою та використання соціальних мереж як зброї, сприяють просуванню безлічі хибних наративів.
Наприклад, світові стало зрозуміло, що Росія спробувала вбити колишнього співробітника російської військової розвідки Сергія Скрипаля та його дочку Юлію за допомогою отруйної речовини нервово-паралітичної дії “Новичок” у Солсбері (Англія) 4 березня 2018 року. За даними Інституту політики при Королівському коледжі Лондона, протягом чотирьох тижнів після цього інциденту російські ЗМІ RT та Sputnik, котрі фінансовані та керовані Росією поширили 138 різних та суперечливих наративів у 735 статтях.
Росія використовувала ті ж методи, наповнивши інформаційний простір безліччю помилкових тверджень після інших подій, таких як збиття рейсу МН17 авіакомпанії Malaysian Airlines, а також вторгнення Росії в Грузію 2008 році і окупація, що триває, щоб відволікти від російської ролі в цих подіях. Знову ж таки, мета полягає в тому, щоб заплутати, відвернути увагу та маніпулювати правдою на користь Кремля.