Ґендерна дезінформація: тактики, теми та тенденції іноземних зловмисників

Ґендерна дезінформація – це підмножина женоненависницького жорстокого поводження з жінками та насильства проти них, у яких вживаються неправдиві або оманливі ґендерні та сексуальні наративи, часто з певним ступенем координації, щоб запобігти участі жінок у публічній сфері. Як державні, так і недержавні іноземні суб’єкти користуються стратегією ґендерної дезінформації, щоб примусити жінок замовкнути, перешкодити політичному дискурсу в інтернеті та сформувати певне уявлення про стать і роль жінок у демократичних суспільствах. У новаторському дослідженні Канада, Європейська служба зовнішніх справ (EEAS), Німеччина, Словаччина, Велика Британія та Сполучені Штати спільно оцінили тактичні прийоми, якими користуються ці суб’єкти для поширення по всьому світу ґендерної та іншої дезінформації, заснованої на належності особи до певної групи. Нижче наведені ключові висновки цього дослідження.

• До зловмисників, які розповсюджують ґендерну дезінформацію, спрямовану на жінок, відносяться як державні, так і недержавні іноземні суб’єкти, включаючи Росію та Китайську Народну Республіку (КНР). Державні іноземні суб’єкти застосовують свої засоби масової інформації, контроль над інформаційним середовищем, а іноді й підтримувані державою так звані ферми тролів, щоб поширювати дезінформацію про жінок-політиків, державних діячок, журналісток та активісток і навіть провадити політику, спрямовану проти жінок.
• Дезінформація часто націлена на жінок з пересічними ідентичністями. У нашому дослідженні охоплені 13 особливих тем гендерної дезінформації, які включають широке використання гендерних стереотипів, гіперсексуалізацію та політичне націлювання на жінок, щоб присоромити та дискредитувати їх. Зловмисники використовують поєднання тем, пов’язаних із ідентичністю, і політичних тем, а це свідчить, що дезінформація може бути спрямована на будь-який вектор ідентичності людини, щоб дискредитувати та присоромити її та/або її спільноти.
• Зловмисники найчастіше поширюють ґендерну дезінформацію через скоординовану діяльність у соціальних мережах, яка є або спонтанною, або попередньо організованою на кількох платформах. У багатьох випадках зловживання, ініційоване державними іноземними суб’єктами, стимулювало подальшу ґендерну дезінформацію в інтернеті користувачами соціальних мереж. Для поширення дезінформації державні іноземні суб’єкти використовують неправдиві матеріали (наприклад, підроблені або оманливі зображення чи відео) на додаток до статей у ЗМІ, мемів, спеціалізованих хештегів, публічних заяв політиків чи інших впливових осіб і навіть мультфільмів у жанрі “манга”.
• Державні іноземні суб’єкти мобілізують ґендерну дезінформацію, спрямовуючи її проти різних осіб, груп і законодавства. Коли окремі політики, журналісти та активісти стають мішенню, вони, у разі необхідності, залишають роботу або припиняють висловлюватися в інтернеті. Коли законодавство є цілеспрямованим, суспільний і політичний консенсус, що складає його основу, може бути зменшений, що іноді призводить до скасування політики. Крім шкоди, заподіяної потерпілим і постраждалим від насильства, яка також включає психологічний стрес, травму, довгостроковий вплив на психічне здоров’я, а також фізичне та сексуальне насильство; наративи також включають погрози насильства та зґвалтування, а також фізичні заклики до дій поза інтернет-сферою, водночас становлячи загрозу демократії.
• Кінцевою метою дезінформації за ознаками статі та ідентифікації є заохочування відмовитися від свободі свободи висловлення думок і підрив демократії. Як державні, так і недержавні іноземні суб’єкти користуються стратегією ґендерної дезінформації, націлені на жінок і людей із пересічними ідентичністями. Одна з цілей цієї стратегії полягає у тому, щоб відволікти людей від реалізації своєї свободи висловлювати та зберігати свої переконання та ідеали, які суперечать переконанням їхніх супротивників. Друга мета полягає в тому, щоб переконати членів ширших груп заснованих на ідентичності, від здійснення своїх прав. Ця стратегія загрожує демократії, підриваючи можливість доступу до неупередженої, заснованої на фактах інформації, і негативно впливає на структуру демократичного представництва.

Наше дослідження підкреслює важливість використання погляду на ґендерну приналежність та ідентичність для аналізу тактики, яку використовують державні та недержавні іноземні суб’єкти для поширення ґендерної дезінформації, яка свідомо поляризує погляди, сіє розкол і підриває соціальну згуртованість. Поширення ґендерної дезінформації завдає шкоди не лише цілям, а й саме демократії. Критично важливий характер предмета вимагає подальшого дослідження, особливо щодо розуміння використання ґендерної дезінформації в Африці та Латинській Америці, тактики державних суб’єктів, що розвивається, і використання Росією женоненависницьких наративів у Європі, і все це – на додаток до подальшого розуміння комунікаційних реакцій та втручань, які можуть бути використані для протидії ґендерній дезінформації. Щоб зробити наші колективні відповіді найбільш ефективними та інформованими, ми маємо й надалі не лише вивчати тактику ґендерної дезінформації та її вплив на цільові спільноти, але й співпрацювати з країнами, які інвестують у збереження демократії, щоб ділитися висновками, поглиблювати доказову базу та інформувати політичні кола для боротьби з цим лихом.